КИ́ЧЕРА, и, жін., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини. Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 17).
КИЧЕРА
Тлумачення слова