КУЖЕ́ЛИТИ, ить, недок., розм., перев. безос. Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.). Вітер дедалі дужче кужелив, зриваючи невлежаний сніг (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 94); Віхола не втихала. Ліс шумів, зверху кужелило (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 77).
КУЖЕЛИТИ
Тлумачення слова