КУТУЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., діал. Жувати (у 1 знач.). Дід одійшов, узяв клунок і приніс до куреня. Вийняв пиріг, дав малому, а недоїдений сам почав кутуляти (Панас Мирний, I, 1954, 170); Артем мовчав. Він передбачливо, зарані ще, посеред батькового запитання, кусонув хліба, наскільки рота хватило, і, кутуляючи зараз, природна річ, не міг же відповідати (Андрій Головко, II, 1957, 250).
КУТУЛЯТИ
Тлумачення слова