КУТКОВИЙ

КУТКОВИ́Й, а, е. Прикм. до куток 3. Зберуться часом куткові молодиці та баби, посідають на призьбі, почнуть гомоніти (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 158); Увечері кутковий верховода Мусій Ступак незадоволений вийшов на вулицю (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 33).