КУТА́СТИЙ, а, е.
1. Який має кути (у 1 знач.), виступи. Процеси [обточування й шліфування] полягають у тому, що вітер захоплює з собою дрібні камінці, кутастий пісок, яким він стирає, дряпає і шліфує породи (Курс загальної геології, 1947, 87);
// Який має форму, вигляд кута, кутів. Не менш шкідливим захворюванням сої є бура кутаста плямистість (Зернові бобові культури, 1956, 210); Поверхня Місяця дуже порита, буквально пошматована гострими кутастими нерівностями (Наука і життя, 9, 1965, 5).
2. З гостро випнутими з-під шкіри кістками. Він схуд, пожовтів, маслаки повипинались на обличчі, і воно з круглого стало кутастим і безкровним (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 180).
3. перен., розм. Незграбний, вайлуватий. Він був якийсь незграбний, кутастий у своєму новому необношеному костюмі, і це надавало йому ще більшої простоти (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 219).