КУСОНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до куснути. Артем мовчав. Він.. кусонув хліба наскільки рота хватило (Андрій Головко, II, 1957, 250); * Образно. — Іваненко, що з тобою? — В плече кусонула [куля], — обізвався червоноармієць, що, люто відстрілюючись, лежав у борозенці (Михайло Стельмах, II, 1962, 201); «Мабуть, нічого особливого», — подумав він, і щось боляче, тупо кусонуло його за серце (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 482).
КУСОНУТИ
Тлумачення слова