КУСНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до кусати 1, 2, 4, 5. Обідали.. Ніяких розмов: лусне десь по лобу ложка, хтось із малих кусне сусіда за вухо (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 235); Він, Патресов, ще не склав зброї. О, в нього ще гострі зуби, і він доходить часом до божевільного стану від думки, що не має сили й змоги куснути (Олесь Донченко, II, 1956, 85); Мухобій згріб у жменю шматяру рибини,.. куснув білого, розвареного риб’ячого м’яса (Павло Загребельний, День.., 1964, 80); * Образно. Залізний ніс, а хвіст вербовий, У рот їй пальці не кладіть: у лісі дуб який здоровий, А як кусне — і той кричить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 219).
КУСНУТИ
Тлумачення слова