КУ́ЩИК, а, чол. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2. Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 156); Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (Олександр Довженко, I, 1958, 217);
// перен. Пучок волосся. Чудний той був князь Ратієв, — низенький, .. оброслий волоссям, як звір, воно у його не тілько на щоках і під очима поп’ялося, а й на самому кінці носа, мов бородавка, чорнів кущик (Панас Мирний, IV, 1955, 15); З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся, під гострим хрящуватим носом кущики таких же білих вусів (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 137).
КУЩИК
Тлумачення слова