КУШ 1, а, чол., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. Критиці піддаються в сатирі й судді, які за добрий куш виправдовують злочинців і засуджують невинних людей (Радянське літературознавство, 4, 1957, 91).
КУШ 2, виг. Мисливський вигук, за яким собака повинен лягти і замовкнути. Свисток… Сетер підбігає. — Лягай! Куш! Піль! Візьми! Тубо! Не руш! — Сетера вчили, як полювати птицю (Остап Вишня, I, 1956, 274).