КУРТИ́НА, и, жін.
1. заст. Грядка для квітів та інших рослин; клумба. Як стрільчасті ватри, розцвітають канни На каймі блакитних городських куртин (Микола Бажан, I, 1946, 134).
2. Ділянка, засаджена однією породою дерев, а також група дерев однієї породи. Ліси тут представлені кленово-липовими дібровами.. Граб є лише у вигляді невеликих куртин (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 14).
3. військ., заст. Частина фортечного валу між двома бастіонами. На козаків із сусідніх куртин сипався густий свинцевий дощ (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 142).