КУРСА́НТ, а, чол.
1. Слухач курсів. То виспівували хлопці — високо ж та весело!.. Що, курсантів не впізнала! — Ми в Попівку, у село (Павло Тичина, I, 1957, 171); Поїду, — твердо сказала Катря. — А жити де? Там гуртожиток тільки для курсантів (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 423).
2. Вихованець військового училища. Курсант школи прапорщиків Микола Щорс з головою поринає у навчання, вивчає способи водіння військ, взаємодію частин (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 18); * У порівняннях. У два ряди, мов військові курсанти під час святкового параду, вишикувалися молоді липи, тополі і клени (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 3).