КУРОРТ

КУРО́РТ, у, чол. Місцевість з природними цілющими властивостями, пристосована для лікування, відпочинку. Обридло-таки мені волочитись по курортах (Леся Українка, V, 1956, 262); В таких цілющих курортах, як Ворохта, Яремче, Трускавець, Моршин, гуцулові не можна було й мріяти про лікування (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 5);
//  перен. Про всяке місце, де добре жити, відпочивати. — Погостюєте у нас… —3 охотою, — відгукується зв’язковий, кришачи хліб до тарілки з молоком, — це ж справжній курорт! (Юрій Яновський, I, 1954, 229); Ціле літо у дворі в нього лунає радіола, гомін та сміх.., бо тут добре, тут курорт, тут в усьому достаток (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84);  * У порівняннях. — Де там, хазяєчко. У них тюрмою і не пахне. Наче якийсь курорт (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 18).