КУРКУЛЬСЬКИЙ

КУРКУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до куркуль. Під ногами горіла земля від куркульських повстань (Петро Панч, В дорозі, 1959, 52);
//  Належний куркулеві, куркулям. — А ви, хлопці, кидайте на сани куркульське майно та повеземо його бідноті! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 168);
//  Який складається з куркулів. На поміч колоністам з глибини степу підходили куркульські банди — не раз доводилось бронепоїздам у підмогу кінноті відкривати вогонь зі всіх бортів, відбиваючись від банд і шаблею і картеччю (Олесь Гончар, II, 1959, 125);
//  Власт. куркулеві, такий, як у куркуля. Він збивав їх [гроші] з усією куркульською хитрістю, винахідливістю і скаредністю (Михайло Стельмах, II, 1962, 366).