КУРКУЛЕ́НКО, а, чол., розм. Син куркуля. [Олена:] Товариші! Геть пластунів буржуазії, поповичів, куркуленків, ворогів пролетарської науки! (Іван Микитенко, I, 1957, 173); — За тридцять п’ять років революції ми перевиховали князів та графів, не те що якихось куркуленків (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 201).
КУРКУЛЕНКО
Тлумачення слова