КУРІНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш.-пестл. до курінь 1. Рибалки розташувалися і курінець собі нап’яли. Вночі невід кидають (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 101); * У порівняннях. Попереду ще треба знати, Які там в біса хати — Неначе курінець, Такі, що ледве можна влізти, Лягти або присісти (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79).
КУРІНЕЦЬ
Тлумачення слова