КУРДЮ́К, а, чол. Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець. * У порівняннях. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в рудих лишаях (Григорій Тютюнник, Вир. 1964, 483);
// Уживається як лайливе слово. — Ти куди прешся, баранячий курдюк? — закричав він та накинувся на Тимка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 364).
КУРДЮК
Тлумачення слова