КУРА́ТОР, а, чол.
1. Особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою. Величезна туша куратора Праскіна ледве вміщалась у кріслі. З-під низького лоба дивилися невеликі осоловілі очі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 426);
// заст. Опікун. Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише ґрунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 125).
2. Студент-медик, який стежить за перебігом хвороби у хворого, що перебуває на стаціонарному лікуванні.