КУ́ПРИК, а, чол., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п’яти цокали їм нижче куприка (Юрій Смолич, II, 1958, 89);
// Страва з цієї частини хребта тварин, птахів. [Химка:] Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! [Іван:] Лакомий кусочок! (Панас Мирний, V, 1955, 228).
КУПРИК
Тлумачення слова