КУПО́Н, а, чол.
1. Відрізна частина цінних паперів, при поданні якої у встановлений строк мають сплачуватися проценти. — Книжечки щадничі, імперіали, дукати, купони.. Усе життя моє було ними заповнене! (Іван Франко, VII, 1951, 65).
♦ Стригти купони див. стригти.
2. заст. Квиток на місце в театральній ложі.
3. Відріз тканини на плаття, блузку і т. ін. з наміченими лініями для розкрою. Мимоволі згадуються ті розкроєні купони на плаття, сарафани, халати, дитячі костюмчики, що були колись у продажу (Вечірній Київ, 11.IV 1966, 2).