КУ́ПЧА, чої, жін., дорев. Те саме, що Купча грамота (див. купчий). [Ге расим:] Ху! Слава богу, справився з ділами: совер шив [зробив] купчу, і земельки прибавилось (Карпенко-Карий, I, 1960, 373); Вона від нього має скарб: ..Щтук три з коронами серветки й фальшиву купчу на маєтки (Василь Еллан, I, 1958, 207); * Образно. Рвонув чорт сорочку Плачинді, подивився.. і вже купчу виймає на продаж душі (Михайло Стельмах, I, 1962, 57).
КУПЧА
Тлумачення слова