КУНИ́ЦЕВИЙ, а, е.
1. Прикм. до куниця 1;
// Зробл., пошитий із куниці. Куницевий комір.
2. у знач. ім. куницеві, вих, мн., зоол. Назва родини хижих ссавців, до якої належать куниця, видра, борсук та ін. Останнім часом на звірофермах Полтавщини почали розводити невеликого напівводного хутрового звірка — норку, з родини куницевих (Наука і життя, 5, 1958, 30).