КУНЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Те саме, що дрімати. — Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (Марко Вовчок, I, 1955, 46); Шкода, що часом я на лекціях куняв (Максим Рильський, Поеми, 1957, 251); * Образно. Місто заснуло; скелі стояли над водою, неначе тяжку думу думали; куняв ліс на горі, сумували зелені верби (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); На кручі куняли гармати з позатиканими горлянками (Андрій Головко, I, 1957, 78).
КУНЯТИ
Тлумачення слова