КУМКАННЯ

КУ́МКАННЯ, я, сер. Дія за значенням кумкати і звуки, утворювані цією дією. Де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи, і хіба тілько уночі кумкання жаб нагадувало, що там колись була вода (Панас Мирний, IV, 1955, 16); Щебетання солов’їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Андрій Головко, I, 1957, 374); На ставу повільно і голосно закумкали жаби, і Павло Михайлович, наче колись у дитинстві, почув у їхньому кумканні: «Кум, кума» (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 469).