КУМЕ́ДНИК, а, чол., розм. Те саме, що жартівник. Де вже там на такого кумедника ображатись. Цей Семен розсмішить хоч кого! (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 256);
// Те саме, що дивак. Учні лісової школи зрідка кидають вкрадливі погляди. Що, мовляв, надумав оцей кумедник? Звичайну сосну висаджує з кримською (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 110).
КУМЕДНИК
Тлумачення слова