КУМЕ́ДНИЙ, а, е, розм. Смішний, забавний. Дівчата аж за боки беруться та регочуть від кумедних Горпининих вигадок (Панас Мирний, III, 1954, 33);
// Те саме, що дивовижний 1. — Мамо, я це продам між своїми товаришками, — сказала Гінда, оглядаючи кумедні гребені, криві шпильки (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 73); Все це набирало трохи кумедного відтінку, і та тривожна напруженість, що опанувала було сходом, спала (Іван Багмут, Опов., 1959, 23).
КУМЕДНИЙ
Тлумачення слова