КУМЕ́ДНО, розм. Присл. до кумедний. Всі вибухнули голосним реготом, так кумедно вертівся та перекривлювався дротар [артист цирку] (Іван Франко, II, 1950, 88); Тихо пішов [Остап] обніжком, як чорногуз, кумедно широко ступаючи (Андрій Головко, II, 1957, 211); Він стояв і дивився мені в очі, кумедно посміхаючись (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 110).
КУМЕДНО
Тлумачення слова