КУМЕ́ЦЬ, мця, чол. Пестл. до кум 1. — Прийде кумець на обідець, а ложки не буде (Номис, 1864, № 11899); — Пора їхать! пора! — каже гість, як проспівали і сльози обтерли. — Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, — просить паніматка (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 41).
КУМЕЦЬ
Тлумачення слова