КУ́ЛЬША, і, жін., розм., рідко. Те саме, що стегно. — Не бійсь! не ляжу спати голодна, — обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 581); Ходжу ледве-ледве, їздити можу з великою бідою, а навіть сидіти дуже тяжко, бо ся поза найгірша для такого пацієнта, що має не всі кості в кульші (Леся Українка, V, 1956, 267); Смикнула [Одарка] плечем до підборіддя, двигнула під рясною спідницею повними кульшами і відвернулась (Петро Панч, В дорозі. 1959, 230).
КУЛЬША
Тлумачення слова