КУЛЬОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до куля 1 1. Сферичне дзеркало являє собою старанно відполіровану поверхню кульового сегмента (Курс фізики, III, 1956, 270).
2. Який має у своїй будові кулі (див. куля 1 2), діє за їх допомогою. Сировиною для порошкової металургії, або металокераміки, є металевий порошок. Існує кілька способів його одержання. Найпростіший — це розмел крихкого металу в кульових млинах (Наука і життя, 2, 1963, 14).
3. Прикм. до куля1 3. Ухопив [замполіт] гвинтівку в бійця, який перев’язував кульову рану на руці (Іван Ле, Право.., 1957, 122); Будинки.. з попсованою штукатуркою, в деяких шибках кульові дірочки (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 215).