КУЛЬМІНУВА́ТИ, ує, недок. і док.
1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 23).
2. перен. Досягати найвищого напруження, піднесення у розвитку чого-небудь.