КУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., заст. Сідлати. Заходились кульбачити й своїх [коней] — Мамай з товаришами (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 79); Стефан із темної стайні На волю коня виводить І синім сідлом кульбачить (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 186).
КУЛЬБАЧИТИ
Тлумачення слова