КУЛЕ́ШИК, у, чол. Зменш.-пестл. до куліш. Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик (Іван Котляревський, I, 1952, 212); — А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 81).
КУЛЕШИК
Тлумачення слова