КУЛЕМЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кулемет. По найвидніших гребенях ворог виставив поодинокі кулеметні гнізда (Олесь Гончар, III, 1959, 95); Кулеметні черги краяли степове безгоміння (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 5);
// Озброєний кулеметом (кулеметами). Її прозивали Жабі. Вона пішла в кулеметний загін (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20).
КУЛЕМЕТНИЙ
Тлумачення слова