КУЛАКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Те саме, що кулачити. Семен доки кричав на жінку, доки кулаку вав дочку, а далі сів на ослін та й став чупер на голові микати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 98); Лемко, почувшись свобідним, піймав близько стоячого Сука, повалив на землю і ну ж колінами толочити, кулакувати попід ребра (Степан Ковалів, Тв., 1958, 59).
КУЛАКУВАТИ
Тлумачення слова