КУЛАЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Бити кулаками (у 1 знач.). Як прозрів [Турн], кулачив Рутулян (Іван Котляревський, I, 1952, 264); — Гамселити [панів], — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби.. — Трощити! Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 368).
КУЛАЧИТИ
Тлумачення слова