КУЛА́ЧНИЙ, а, е. У якому застосовується сила кулака (у 1 знач.). Бачачи, що кошовому загрожує велика небезпека, група тверезих кинулась навперейми п’яним. Почався кулачний бій (Олександр Довженко, I, 1958, 232); Якийсь прикажчик, мабуть, великий аматор кулачних розваг, вдерся й собі в гущу тих, що бились (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 118).
Кулачне право — свавілля, панування грубої сили. — Годі, годі! — огризнувся на нього міліціонер. — Будеш тут кулачне право встановлювати. Веди його (Іван Микитенко, II, 1957, 346).
КУЛАЧНИЙ
Тлумачення слова