КУЛАЧКИ

КУЛАЧКИ, чок, мн., заст. Кулачні бої. — Ніхто в кулачки не мішайтесь, Кінця од самих дожидайтесь, — Побачим, — візьметь-то чия? (Іван Котляревський, I, 1952, 97); Там колись, кажуть, кулачки були, та такі страшні, що як розпаляться, то й кийками б’ються і чим хто запопаде (Панас Мирний, I, 1954, 73).
♦ Битися на кулачки — брати участь у кулачному бою. Ще й чорти на кулачки не б’ються, а Мотря з бабою біжать у ліс (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 31); На кулачках — у кулачному бою. Не один парубок або чоловік, покуштувавши на кулачках Махамедового «безміна», похиріє-похиріє та через півроку й на той світ переступить… (Панас Мирний, II, 1954, 114); Чи, бува, на кулачках, чи там підлізти під бугая й підняти його на собі, — то було дідові раз плюнуть (Остап Вишня, I, 1956, 400).