КУЛА́ЧЧЯ, я, сер. Збірн. до кулак 1. Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 35); М’язи дихають крізь рукава, Стугонить у кулаччях кров (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 47).
КУЛАЧЧЯ
Тлумачення слова