КУКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що кувати 2. На дубі сидячи. Зозуля кукувала (Євген Гребінка, I, 1957, 46); Літо зустрічалося з осінню. У гаях уже не куку вали зозулі (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 3).
КУКУВАТИ
Тлумачення слова