КУКНУТИ, ну, неш, док., рідко. Однокр. до кукати
1. Почув солдат зозулю — кукнула раз вона (Леонід Первомайський, I, 1958, 440); — Я до Асканії взагалі солов’я не чув, — зізнався Валерик. — У школі весна було зійде і не то соловей — зозуля не кукне… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 250).