КУХОВА́РЧИН, а, е. Прикм. до куховарка. — Тебе наймали у горниці, — до печі й не становись; то, мов, куховарчине діло (Панас Мирний, III, 1954, 234); Він.. попрямував до кухні, зачувши звідти куховарчин сміх (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 309);
// Належний куховарці. Куховарчин фартух.
КУХОВАРЧИН
Тлумачення слова