КУ́ХОНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до кухня 1. — Поки до чаю, то служниця кілька раз викликала пані в малу кухоньку (Леся Українка, III, 1952, 707); Спав Максим у тісній кухоньці, в закутку між грубкою і глухою стіною (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 143).
КУХОНЬКА
Тлумачення слова