КУХАРСЬКИЙ

КУ́ХАРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кухар і кухарство. То було диво з чуд кухарського майстерства (Панас Мирний, III, 1954, 288);
//  Належний кухареві. За мить десь із-га кущів вийшов.. паруб’яга у білому кухарському ковпаку на голові (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 169);
//  Такий, як у кухаря; виготовлений кухарем. В його таки була думка смачно пообідати у батюшки, бо його сестра готувала зовсім-таки не кухарський обід: борщ та кашу з салом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 114).