КУКА́Н, а, чол. У рибалок — тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.). Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (Марко Кропивницький, II, 1958, 331); В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки — корок. На ту шворку нанизують зловлену рибу, а зветься вся та штуковина куканом (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 33).
КУКАН
Тлумачення слова