КУЙО́ВДА, и, жін., розм. Кудлата людина або тварина. Тато.. не догадується, куди занесло його дзигу, баламутку, його куйовду (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 249); * У порівняннях. Ніч, як куйовда, стояла надворі; мела страшенна хуга (Панас Мирний, II, 1954, 295).
КУЙОВДА
Тлумачення слова