КУДЛА́ТИЙ, а, е.
1. Який має довгу скуйовджену вовну; кошлатий, патлатий. Чіпка вступив у двір. Велика чорна кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Панас Мирний, II, 1954, 166); Прозорий вечір сліп, І ліс наїжився, мов хижий звір кудлатий (Максим Рильський, Поеми, 1957, 28); Дітям сняться Кудлаті білі ведмеді (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 52);
// З довгою розкуйовдженою вовною. Він [Вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полум’я кудлатий хвіст обтрусить (Євген Гребінка, I, 1957, 71); Здоровий сам [Лев], кудлата грива. На пиці широченний ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 132);
// Зробл. із шкури з такою вовною (про одяг, головні убори). Оце він пішов од ставу берегами в кудлатій баранячій шапці (Іван Микитенко, II, 1957, 20);
// З довгим і нерівним ворсом; волохатий (про тканини та вироби з них). І кепі кудлата зимова, і пальто, перелицьоване з якогось непоганого колись краму, і штани в смужку — все носило слід чийогось.. догляду (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 401); Оленка садовила кудлатого ведмедика в автомобіль (Семен Журахович, Опов., 1956, 166);
// у знач. ім. кудлатий, того, чол. Про тварину з довгою скуйовдженою вовною. На річ таку Собаці Кінь сказав: «.. Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв?» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 68).
2. Який має густе та розпатлане волосся на голові або обличчі; патлатий. Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий: волосся на голові, на короткій бороді стирчало, неначе розпатлане вітром (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); [Хлопець:] Вона була тоді таким смішним, завжди кудлатим дівчатком (Леся Українка, II, 1951, 99); Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв’язувався образ.. кудлатої, босякуватого вигляду особи (Василь Еллан, II, 1958, 159);
// З густим розпатланим волоссям. До нас з усіх боків тиснуться страшні, кудлаті обличчя, блискотять ножі, револьвери… (Іван Франко, IV, 1950, 376); Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15);
// Розпатланий, скуйовджений. З-за верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла висока шапка, зачервоніло повне лице з довгими чорними кудлатими вусами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171); Зніяковівши, він сердито понурився, кудлаті брови лягли ще нижче (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 28);
// у знач. ім. кудлатий, того, чол. Про людину з густим і розпатланим волоссям на голові або обличчі. — Параско, та хіба Варка Лоботрясиха вже розписалась із отим кудлатим?.. (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 146).
3. перен. З густими гілками, густим листям і т. ін., що нерівно стирчать. Ой березка зелененька, та трошки кудлата; Одчинялась у моєї дівчиноньки хата (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 332); Сонце світило на їх з-за Росі й пронизувало.. високий кущ очерету з кудлатими китицями, що закрив їх од млина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 312); Гілка вишні рясна і кудлата Нову схованку закрива (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 379);
// Який має вигляд пасма або клаптів (про хмари, туман і т. ін.). За колесами закрутився кудлатий пил (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 44); * Образно. Клочилися хмари, кудлатою брудною ковдрою сунулись-сунулись над містечком (Андрій Головко, I, 1951, 156).