КУЦЬ

КУЦЬ: куць… куць, спол. розділовий, діал. Або… або. — Уже ж вона мені отут сидить в печінках, Ся річка! — рибалка став казать. — Куць виграв, куць програв, ось слухай лишень, жінко: Піду я до Сули скажену позивать! (Євген Гребінка, I, 1957, 75).