КУЧЕРСЬКИЙ

КУ́ЧЕРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кучер 1;
//  Належний кучерові. Біля нього сидів напочіпки, ніби шукаючи | компанії, якийсь молодий парубок у кучерській шляпі (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 150);
//  у знач. ім. кучерська, кої, жін. Кімната для кучерів у поміщицькому маєтку. Постукав у віконце кучерської І наказав — наказ в житті останній! — Щоб коней потихеньку запрягли В родинну бричку… (Максим Рильський, III, 1961, 149).