КУЧЕРЯ́ВЧИК, а, чол. Пестл. до кучерявець 1. Як їдять та п’ють — то й кучерявчиком звуть, а як поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 225); — Мій цвіркунчику, — шепотіла над парубком мати, — моє зозулятко! Кучерявчику мій, пострибунчику! (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 21).
КУЧЕРЯВЧИК
Тлумачення слова