КУЧА́НИН, а, чол., рідко. Сусід (по кутку на селі). Я підвів голову. Це був мій товариш — кучанин Івась (Борис Грінченко, I, 1963, 292); — Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната… Зберіться, кучани, та побалакаєм (Іван Микитенко, II, 1957, 7).
КУЧАНИН
Тлумачення слова